У наукових дослідженнях останніх років активно розвивається напрям самовідновлюваних матеріалів (self-healing materials). Найчастіше це полімери, які використовують у покриттях, пластику та електроніці – наприклад, фарби або захисні шари, що можуть “затягувати” дрібні подряпини. У будівництві розробляють самовідновлюваний бетон, до якого додають спеціальні бактерії або мінерали, що активуються при появі тріщин. Також існують еластичні гелі, здатні зростатися після розриву, і навіть експериментальні метали та асфальт, які можуть частково відновлювати свою структуру під впливом температури.

Як це працює? У матеріал ще на етапі створення закладають механізми відновлення, це можуть бути спеціальні молекулярні зв’язки або мікрокапсули з реагентами. Коли виникає пошкодження, вони активуються і “заліковують” тріщину, інколи навіть без зовнішнього втручання.

Такі матеріали змінюють сам підхід до інженерії: замість постійного ремонту або заміни об’єкти можуть довше залишатися функціональними. Найбільший потенціал їх використання бачать в електроніці, будівництві, автомобільній та аерокосмічній галузях. Хоча більшість рішень ще на стадії досліджень, очевидно, що за ними – майбутнє.